Ірина Гаргат – психотерапевт Івано-Франківськ

15.03.2016

Як відпустити дитину залишаючись хорошою мамою

Як відпустити дитину залишаючись хорошою мамою

Відпускаючи відпусти.
Або як відпустити дитину залишаючись хорошою мамою?

Є періоди в житті дитини, коли мамі потрібно відпустити дитину, можливо навіть в супереч своїм бажанням. Це такі важливі періоди як: вчасне відлучення від грудей, відправлення дитини до садка і школи, перші самостійні поїздки чи дискотеки та самостійне доросле життя в своїй сім’ї.

Та буває так, що батьки стикаються з проблемою, що дитина не хоче їх відпустити.

Ознаками залипання дитини на матері може бути: дитина ніде не хоче залишатися без мами, не хоче ходити в садок чи в інші місця, завжди біля мами і з мамою, також так звана «зручна» дитина (боїться втратити материнську любов), тобто дуже чемна, покладиста, у всьому слухається. Фрази дитини типу «Я не вмію нічого вирішувати сам», хоче, щоб у всьому їй допомагали, дитина може відчувати себе слабшою за інших, думка інших є важливішою за свою, боїться світу, прикриваючись мамою.

Такі діти в дорослому житті можуть постійно шукають себе, змінювати види діяльності, їм важко стати самим на ноги, реалізуватися. Вони можуть пити, вести не зовсім конструктивний спосіб життя, тим самим показуючи, що вони слабкі, потребуючи допомоги. Їм може бути важко заводити нові контакти і будувати здорові стосунки.

Ознаки залипання матері на дитині:

  • Боїться відпустити дитину.
  • Коли мама вирішує сама все за дитину.
  • Коли мама боїться дуже за дитину, за її життя.
  • Тривожна мама.

Щоб щось змінити необхідно зрозуміти, які саме механізми спрацьовують у взаємодії мами і дитини. Вони є із сторони мами і з сторони дитини, або із обох сторін.

Зазвичай, саме мама втримує дитину біля себе, не даючи їй повноцінно дорослішати. Тому важливо, щоб мама розібралася в собі якими бажаннями чи страхами вона втримує дитину біля себе, чим їй це вигідно. Можливо діти буквально стали єдиним сенсом життя батьків. У таких батьків є звичка жити заради дітей: опікати їх, занадто сильно турбуватися про їх здоров’я, успіхи, шкільних оцінках, жити їх бажаннями і потребами.

Якщо мама тривожна, то вона сильно хвилюється чи хороша я мама? Чи правильно я поступаю? Зазвичай такі мами самі перебувають у дитячій позиції і чекають від зовнішнього світу, часто від власних мам поради, як поступити. Їм властивий тотальний контроль і дотримання “правильного” виховання.

Якщо говорити про причини такої залежності зі сторони дитини, то можливо була ситуація, коли мама зникла у важкий момент для дитини (можливо це було навіть на 5 хв. – мед. процедури). Дитина пережила шок, злякалася. Або в неї, по якійсь причині, страх втратити батьків.

Тож як як вийти із даної ситуації

Чого варто уникати:

  • Навіювання дитині свою неспроможність, нежиттєздатність.
  • Перебільшувати небезпеку навколишнього світу.
  • Відштовхувати дитину.
  • Лякати дитину, що її залишать, здадуть в інтернат та ін.
  • Робити все за дитину. «Мама знає краще».

 Потрібно дотримуватися таких головних принципів:

  1. Головне не скільки ви спілкуєтеся з дитиною, а що відчуваєте.
  2. Спочатку приділіть час дитині, а потім вона дасть час для Вас.
  3. Чим більше ми штовхаємо дитину до незалежності, тим більше вона тривожиться, панікує і переносить свою залежність на інших.
  4. Зв’язок не повинен розірватися – він повинен змінитися.
  5. Потрібно дотримуватися балансу, де вона сама, а де їй потрібна допомога.
  6. Відпускаючи відпусти.

Щоб розлучення і зустрічі з дитиною проходили легше необхідно:

  • Вирішити остаточно, що Ви йдете, наприклад на роботу, чи дитина в садок. Не картати себе за це.
  • Все передбачити, щоб і дитина і людина, яка буде сидіти з дитиною не мали зайвого хвилювання, відчували себе спокійно і впевнено.
  • Створити ритуали повернення. Спочатку час для дитини, але щиро. А потім розмова з вихователькою чи щось інше.

 Дуже важливо, щоб мама знала чим буде займатися у вільний час, коли не буде дитини. Прописати собі цілі найближчого майбутнього.

Щоб дорослішання та відділення було якомога здоровішими, необхідно:

Відчувати:

  • Достатньо любові до дитини і для дитини.
  • Говоріть та відчувайте коли обнімаєте дитину «Я повністю твоя, повністю у твоєму розпорядженні».
  • Відпускайте, як тільки відчуєте, що пора.
  • Поважайте дитину і її вибір.
  • Приймайте дитину такою, яка вона є від природи.
  • Довіряйте людині (установі) з якою залишаєте дитину.

Говорити:

  • Говорити правду, не ідеалізувати і не залякувати. Правдиво говорити дитині як гарно, наприклад, в садку, і що там буде (сон, їжа, прогулянки, ігри), і що може бути там щось не приємне для неї.
  • Підготовлювати дитину на перед (до садка, до від’їзду, до переходу у свою кімнату та ін., не ставити перед фактом, а попереджати та домовлятися).
  • Говорити про свої почуття та потреби.
  • Завжди казати правду. Що це важливо для Вас, наприклад, вийти на роботу.
  • Не казати слова «Зараз», дитина цього не розуміє. А казати про час та дії. Я доварю кашу, мені на це потрібно 5 хв. і підійду. Розказувати процес, що я роблю.
  • Давати визнання: визнання успішності, компетентності.
  • Говорити дитині куди йдете та через скільки повернетесь і повертатися вчасно.

Робити:

  • Відпускати поступово.
  • Задовольняти її потреби. Звертати увагу на те, чого хоче сама дитина.
  • Долучати до дорослих розмов, слухати її точку зору.
  • Допомагати на прохання.
  • Давати дрібні доручення.
  • Якомога більше підтримки і довіри.
  • Наситити дитину любов’ю перед розлученням.

Дозволяти:

  • Не реалізовувати власні амбіції через дитину. Дозволяти йти їй своїм шляхом.
  • Давати можливість дитині шукати себе.
  • Менше заборон – більше можливостей.
  • Дозволяти приймати самостійні рішення.
  • Давати вибір.
  • Самостійні поїздки.

Навчати/розвивати:

  • Виховувати самостійність.
  • Відповідальність за рішення дитини несе сама дитина. Вчимо відповідати за себе.
  • Дитина повинна навчитися врівноважувати власні потреби з потребами оточуючих.
  • Для дитини бути дорослим – теж означає вміти віддавати. Баланс брати-давати.

Дитині просто необхідно пережити процес сепарації для нормального психічного розвитку. Вона повинна навчитися міцно стояти на своїх власних ногах і довіряти своїм рішенням. Поступово привчайте її самостійно вибирати собі одяг, збирати шкільний портфель, самій відповідати за невиконане домашнє завдання, запізнення або зіпсовану річ. Якщо вона буде вміти сама собі прати і готувати, то це не означає, що ви їй більше не потрібні. Це означає, що тепер вона може подбати не тільки про себе, але і про вас теж.

Це парадоксально, але дослідження показують, що коли ми щедро задовольняємо потребу в залежності, коли ми запрошуємо дітей залежати, вони починають прагнути до самостійності. Наше завдання як батьків полягає в тому, щоб бути в змозі відповідати на їхні потреби в прихильності, їх потреби в любові, близькості, приналежності, значущості. Бути щедрими у задоволенні їх потреби бути залежними. Це наша задача.

Можна давати надійну базу – а баланс не дотримуватися. Пам’ятати про кінцеву мету: якось ця людина буде сама, без мене. Не тільки давати надійну базу, турботу, прийняття, але ще і підтримувати енергію самостійності, цінувати її, не гасити і не глушити. Тільки спрямовувати. Так, боятися, сумніватися, ночей не спати – але розуміти, що глушити енергію самостійності не можна.

З повагою –

Ірина Гаргат.

Back to top
ПЕРЕДЗВОНІТЬ МЕНІ
+
Передзвоніть мені!
Ірина Гаргат - психотерапевт Івано-Франківськ